- ювілянт
- [йув'іл’а/нт]
-нта, м. (на) -нтов'і/-н'т'і, мн. -нтие, -н'т'іy
Орфоепічний словник української мови. - «Перун». 2008.
ювілянт
Смотреть что такое "ювілянт" в других словарях:
пасквілянт — а, ч. Літератор, у творах якого містяться нападки на кого , що небудь; автор пасквіля. || Особа, яка поширює наклепницькі, ганебні вигадки про когось, щось … Український тлумачний словник
сибілянт — а, ч., лінгв. Передньоязичний щілинний приголосний звук (с, з, ш, ж) … Український тлумачний словник
ювілянт — а, ч., рідко. Те саме, що ювіляр … Український тлумачний словник
пасквілянт — іменник чоловічого роду, істота … Орфографічний словник української мови
сибілянт — іменник чоловічого роду … Орфографічний словник української мови
ювілянт — іменник чоловічого роду, істота рідко … Орфографічний словник української мови
пасквілянтський — а, е. Прикм. до пасквілянт. Пасквілянтська манера … Український тлумачний словник
ювілянтка — и, рідко. Жін. до ювілянт … Український тлумачний словник
наклепник — (той, хто створює / поширює наклеп), оббріхувач; обмовник (той, хто створює / поширює несправедливі звинувачення); інсинуатор (той, хто вдається до інсинуації); пасквілянт (про автора твору наклепницького характеру) … Словник синонімів української мови
